Перші згадки про вживання кави жителями Відня відносяться до другої половини XVII століття, точніше архівні документи вказують на 1660-і роки. Перша кав'ярня, про яку відомо з високим ступенем достовірності була відкрита в 1685 році «людиною, що навчила європейців пити каву» - Юрієм Францем Кульчицьким. Це сталося після Віденської битви (1683 рік), коли війська Османської імперії зазнали поразки, і Відень залишився християнським.
Юрій Кульчицький, українець з-під міста Самбір на Львівщині (с. Кульчиці) походив із православної родини. Всупереч легенді, він був козаком дуже нетривалий час і до військової справи більше відношення не мав. Займався торгівлею, був дипломатом і розвідником, тепер його б назвали «резидентом».
Факти біографії
Народився Georg Franz Kolschitzky (німецька транскрипція) в 1640 році, з 1642 по 1652 рік навчався в місцевій церковній школі. Про подальше його навчання достовірної інформації немає, аж поки він в досить молодому віці не опинився на Січі і в одній з битв потрапив в полон до турків.
Володіючи природним розумом, деякою освітою і допитливістю, він не тільки досконально вивчив звичаї і звички турків, а й ряд європейських мов - німецьку, румунську, сербську, угорську і, звичайно, турецьку. Навіть за нинішніми мірками його можна назвати поліглотом.
Десь з 1673 року (в 33 роки) його починають згадувати в документах як перекладача Віденської Східної Торгової Компанії (Білгородське відділення). Робота в Orientalische Handelskompagnie відкрила в ньому купецький талант. На цьому терені він досяг значного успіху і в кінці 1678 року приїхав до Відня вже заможною людиною. Накопиченого багатства вистачило для відкриття власної компанії з торгівлі килимами, ювелірними виробами і дорогими східними тканинами.
В цей же час він згадується і як дипломат. Зокрема, у багатьох документах його титул вказується як «Цісарський придворний кур'єр». Працює він по лінії Австрія-Туреччина, використовуючи свій багатий досвід, накопичений за життя в полоні і встановлені там зв'язки з вельможами Османської імперії.
Кульчицький у війні 1683 року
Після початку війни, навесні 1683 султан в захопленому угорському місті Рааб прийняв рішення іти на Відень і захопити столицю Австрійської імперії. Штурм розпочався 14 липня 1683 року. У воєнній кампанії взяла участь численна армія (до 200 000 чоловік), командування якої було довірено великому візиру Кара-Мустафі. Гарнізон міста становив всього 16 000 офіцерів і солдатів, командував якими граф Ернст Рюдігер фон Штаремберг (Ernst Rüdiger von Starhemberg).
Відень славився потужними фортифікаційними укріпленнями, гарнізон героїчно опирався за підтримки городян. Взяти місто штурмом не вдалося і, після декількох спроб, турки вирішили взяти місто перевіреним способом - облогою.
Для ізольованого міста, яке звикло до мирного розміреного життя, облога виявилася складним випробуванням. Позбавлене постачання місто було на межі вимирання. Щоб не здавати Відень, Ернст Рюдігер фон Штаремберг прийняв рішення просити допомоги у герцога Карла Лотарингского і імператора Леопольда I. Це необхідно було зробити негайно, міська влада готувалися прийняти рішення про сдачу столиці.
Кілька кур'єрів, які були надіслані за допомогою, були схоплені турками. Кільце облоги було дуже щільним - місто оточували кілька ліній окопів. Послати потрібно було людину, яка б не викликала жодної підозри у турків. Юрій Кульчицький зголосився виконати цю складну місію. В одязі турецького купця, в супроводі слуги - серба Юрія Михайловича він вийшов з воріт Шоттентор (в західній частині Відня).
Один з небагатьох портретів Юрія Франца Кульчицького - в одязі турецького купця.
Операція почалася ввечері, в сильний проливний дощ. Опинившись в таборі ворогів в турецькому одязі і з ідеальним знанням мови, Кульчицький назвався торговцем виноградом, і до такої міри достовірно виконав роль, що один з турецьких воєначальників запросив мандрівників у свій намет, щоб обсушитись.
Чарівність і дипломатичний талант Кульчицького дозволили йому не тільки стати своїм у ворожому таборі, але і дізнатися найбільш безпечні шляхи до Дунаю. Переплисти річку вдалося насилу - австрійські солдати обстріляли їх, прийнявши за турецьких шпигунів. Тільки після передачі листів з обложеного міста, які вдалося зберегти, їм повірили і доставили до Карла Лотарингского.
Людина, яка врятувала Відень
Місія Юрія Кульчицького доставкою листів не обмежилася. Його очікував зворотний шлях, не менш складний і небезпечний. Подолавши ряд труднощів, Юрій опинився у Відні і приніс обложеним радісну звістку. Міська рада прийняла рішення продовжувати опір до приходу допомоги.
Європейські союзники зібрали армію, доручивши командування нею польському королю Яну III Собеському. Він почав бойові дії несподівано для турків і 12 вересня 1683 року зняв облогу з міста. Успіх кампанії багато в чому залежав від несподіванки удару - впевнені в успіху облоги турки не захистили свої тили і, після перших ударів союзників, просто почали тікати.
Віденська битва 12 вересня 1683 року.
Подвиги Кульчицького не залишилися непоміченими - він був нагороджений срібною медаллю, а також отримав від міської ради Відня будинок і значну суму грошей. Крім того, Кульчицький удостоївся титулу імператорського перекладача. З цілковітою підставою, Юрія Кульчицького можна назвати не тільки людиною, яка навчила віденців пити каву, але і людиною, яка врятувала Відень.
Перша кав'ярня у Відні
Поряд з іншими трофеями з турецького табору австрійці захопили 300 мішків з невідомими зеленими зернами, яким не могли знайти застосування. Саме їх попросив Кульчицький в якості оплати за героїзм. Це була високоякісна кава. Як її споживати Кульчицький дізнався в турецькому полоні і під час спілкування з вельможами і купцями імперії. У нього з'явилася ідея, впровадити культуру споживання кави в побут городян Відня.
Юрій Кульчицький відкрив першу кав'ярню у Відні.
Подарований міською радою будинок виявився дуже до речі. У ньому Юрій обладнав першу кав'ярню, яка, втім, спочатку не мала комерційного успіху. Австрійці звикли до вина і пива, вони не оцінили гіркий напій з незрозумілим присмаком. Турецький спосіб приготування кави був досить примітивний, і не відповідав вишуканому смаку європейців.
Для просування кави Кульчицький використовував оригінальний маркетинговий хід - він особисто ходив по місту в турецькому одязі і пропонував каву по дуже низькій ціні. При цьому він постійно експериментував зі складом напою, постійно змінюючи його смак. Один з варіантів - з додаванням цукру і молока, нарешті, сподобався жителям Відня. Так народився знаменита «віденська кава», яку сам Кульчицький назвав «Віденський меланж».
Знаючи любов австрійців до солодкої випічки, разом з кавою Кульчицький у своїй кав'ярні, яка вже заслужила визнання городян і мала постійних клієнтів з числа заможних станів, почав пропонувати рогалики. На відміну від паризьких круасанів, вони випікаються зі здобного тіста і вважаються національним блюдом. Оригінальна назва рогаликів - кіпфель (Kipfel).
Популярність кави і, відповідно, кав'ярні Кульчицького стрімко росла. Його приклад наслідували інші підприємці, що призвело до появи нових кав'ярень, створених за прикладом Кульчицького. Через 25 років в місті налічувалося 150 кав'ярень, а до 1900 року їх кількість збільшилася до 600. Кава стала справжнім культовим напоєм не тільки віденців, але і всіх європейців. А все почалося з ідеї українця Юрія Кульчицького.
Пам'ять про Юрія Кульчицького
Віддаючи данину пам'яті Кульчицького, жителі Відня поховали видатного городянина біля собора Святого Стефана, на центральному кладовищі Відня. У 1662 році вулиця Лініенгассе в четвертому районі Відня були перейменована на Кульчіцкігассе (Kolschitzkygasse). 12 вересня 1683 року в річницю битви за Відень, на фасаді будинку, що знаходиться на перетині вулиць Favoritenstraße 64 і Kolschitzkygasse 2-4, був встановлений пам'ятник Юрію Кульчицькому, який зберігся до наших днів. Його автор - австрійський скульптор Емануель Пендль. Пам'ятник є однією з визначних пам'яток міста, до нього ведуть чимало туристичних маршрутів.
Пам'ятник Юрію Кульчицькому у Відні - людині, яка навчила Європу пити каву.
Всього в декількох хвилинах ходьби від пам'ятника знаходиться будинок 1911 року, двір якого названий на честь Кульчицького - Kolschitzkyhof (адреса: Graf Starhemberg-Gasse 39).
Крім того, в першому районі Відня на фасаді будинку за адресою Domgasse 6, в якому жив і помер Кульчицький, можна побачити пам'ятну дошку присвячену Юрію Кульчицькому. Ще одну пам'ятну дошку можна було раніше побачити на будинку, в якому розташовувалася кав'ярня Кульчицького (за адресою Singerstrasse 11). Зображення Юрія Кульчицького в турецькому національному костюмі можна побачити в формі сграффіто на будинку за адресою Fleischmanngasse 9 (або Rienößlgasse 11) в четвертому районі Відня, а також на мозаїці, яку можна побачити на вулиці Лаксенбург 1-5 в десятому районі Відня.
Пам'ятники українським козакам у Відні
Не залишилися без пам'ятників і інші українці, які приймали активну участь у визволенні Відня. Українські козаки були одним з головних ударних загонів війська Яна Собеського. Більше 5000 козаків представляли грізну силу - це були професійні воїни, здатні переломити результат будь-якої битви.
За оцінками істориків понад 5 тисяч українських козаків приймали участь у визволенні Відня від турків.
Заслуги українців у визволенні Відня відзначені наступними пам'ятками:
Пам'ятною дошкою на стіні церкви Святого Леопольда (Леопольдсберг, 19-й район Відня), яку було відкрито в 1983 році, на честь трьохсотріччя Віденської баталії.
Встановленим в парку Тюркеншанцпарк (Türkenschanzpark, 18-ий район Відня) пам'ятником українським козакам. Його відкриття було приурочено 320 річниці визволення Відня і 12-річчю Незалежності України.
Монументом українським козакам, встановленим на шляху до фортеці на горі Леопольдсберг, відкритим в 2013 році.
Пам'ятник українським козакам у парку Тюркеншанцпарк, Відень.
Два останніх пам'ятника створені українськими скульпторами В. і А. Чепеликами, архітектором В.П. Скульським при особистій підтримці міра Відня Міхаеля Хойпля. Пам'ятник в Тюркеншанцпарк виготовлений київськими майстрами і доставлений до Відня в готовому вигляді.
Пам'ятник українським козакам на горі Леопольдсберг, Відень.
В історію Юрій Кульчицький увійшов, насамперед, як талановитий комерсант і один з перших європейських пропагандистів кави. Але його життя настільки складне і дивовижне, що по ньому можна написати цілу серію гостросюжетних романів. Він, разом із запорізькими козаками, довів, що українці здавна є невід'ємною частиною історії Європи.
Перші згадки про вживання кави жителями Відня відносяться до другої половини XVII століття, точніше архівні документи вказують на 1660-і роки. Перша кав'ярня, про яку відомо з високим ступенем достовірності була відкрита в 1685 році «людиною, що навчила європейців пити каву» - Юрієм Францем Кульчицьким. Це сталося після Віденської битви (1683 рік), коли війська Османської імперії зазнали поразки, і Відень залишився християнським.
Юрій Кульчицький, українець з-під міста Самбір на Львівщині (с. Кульчиці) походив із православної родини. Всупереч легенді, він був козаком дуже нетривалий час і до військової справи більше відношення не мав. Займався торгівлею, був дипломатом і розвідником, тепер його б назвали «резидентом».
Факти біографії
Народився Georg Franz Kolschitzky (німецька транскрипція) в 1640 році, з 1642 по 1652 рік навчався в місцевій церковній школі. Про подальше його навчання достовірної інформації немає, аж поки він в досить молодому віці не опинився на Січі і в одній з битв потрапив в полон до турків.
Володіючи природним розумом, деякою освітою і допитливістю, він не тільки досконально вивчив звичаї і звички турків, а й ряд європейських мов - німецьку, румунську, сербську, угорську і, звичайно, турецьку. Навіть за нинішніми мірками його можна назвати поліглотом.
Десь з 1673 року (в 33 роки) його починають згадувати в документах як перекладача Віденської Східної Торгової Компанії (Білгородське відділення). Робота в Orientalische Handelskompagnie відкрила в ньому купецький талант. На цьому терені він досяг значного успіху і в кінці 1678 року приїхав до Відня вже заможною людиною. Накопиченого багатства вистачило для відкриття власної компанії з торгівлі килимами, ювелірними виробами і дорогими східними тканинами.
В цей же час він згадується і як дипломат. Зокрема, у багатьох документах його титул вказується як «Цісарський придворний кур'єр». Працює він по лінії Австрія-Туреччина, використовуючи свій багатий досвід, накопичений за життя в полоні і встановлені там зв'язки з вельможами Османської імперії.
Кульчицький у війні 1683 року
Після початку війни, навесні 1683 султан в захопленому угорському місті Рааб прийняв рішення іти на Відень і захопити столицю Австрійської імперії. Штурм розпочався 14 липня 1683 року. У воєнній кампанії взяла участь численна армія (до 200 000 чоловік), командування якої було довірено великому візиру Кара-Мустафі. Гарнізон міста становив всього 16 000 офіцерів і солдатів, командував якими граф Ернст Рюдігер фон Штаремберг (Ernst Rüdiger von Starhemberg).
Відень славився потужними фортифікаційними укріпленнями, гарнізон героїчно опирався за підтримки городян. Взяти місто штурмом не вдалося і, після декількох спроб, турки вирішили взяти місто перевіреним способом - облогою.
Для ізольованого міста, яке звикло до мирного розміреного життя, облога виявилася складним випробуванням. Позбавлене постачання місто було на межі вимирання. Щоб не здавати Відень, Ернст Рюдігер фон Штаремберг прийняв рішення просити допомоги у герцога Карла Лотарингского і імператора Леопольда I. Це необхідно було зробити негайно, міська влада готувалися прийняти рішення про сдачу столиці.
Кілька кур'єрів, які були надіслані за допомогою, були схоплені турками. Кільце облоги було дуже щільним - місто оточували кілька ліній окопів. Послати потрібно було людину, яка б не викликала жодної підозри у турків. Юрій Кульчицький зголосився виконати цю складну місію. В одязі турецького купця, в супроводі слуги - серба Юрія Михайловича він вийшов з воріт Шоттентор (в західній частині Відня).
Один з небагатьох портретів Юрія Франца Кульчицького - в одязі турецького купця.
Операція почалася ввечері, в сильний проливний дощ. Опинившись в таборі ворогів в турецькому одязі і з ідеальним знанням мови, Кульчицький назвався торговцем виноградом, і до такої міри достовірно виконав роль, що один з турецьких воєначальників запросив мандрівників у свій намет, щоб обсушитись.
Чарівність і дипломатичний талант Кульчицького дозволили йому не тільки стати своїм у ворожому таборі, але і дізнатися найбільш безпечні шляхи до Дунаю. Переплисти річку вдалося насилу - австрійські солдати обстріляли їх, прийнявши за турецьких шпигунів. Тільки після передачі листів з обложеного міста, які вдалося зберегти, їм повірили і доставили до Карла Лотарингского.
Людина, яка врятувала Відень
Місія Юрія Кульчицького доставкою листів не обмежилася. Його очікував зворотний шлях, не менш складний і небезпечний. Подолавши ряд труднощів, Юрій опинився у Відні і приніс обложеним радісну звістку. Міська рада прийняла рішення продовжувати опір до приходу допомоги.
Європейські союзники зібрали армію, доручивши командування нею польському королю Яну III Собеському. Він почав бойові дії несподівано для турків і 12 вересня 1683 року зняв облогу з міста. Успіх кампанії багато в чому залежав від несподіванки удару - впевнені в успіху облоги турки не захистили свої тили і, після перших ударів союзників, просто почали тікати.
Віденська битва 12 вересня 1683 року.
Подвиги Кульчицького не залишилися непоміченими - він був нагороджений срібною медаллю, а також отримав від міської ради Відня будинок і значну суму грошей. Крім того, Кульчицький удостоївся титулу імператорського перекладача. З цілковітою підставою, Юрія Кульчицького можна назвати не тільки людиною, яка навчила віденців пити каву, але і людиною, яка врятувала Відень.
Перша кав'ярня у Відні
Поряд з іншими трофеями з турецького табору австрійці захопили 300 мішків з невідомими зеленими зернами, яким не могли знайти застосування. Саме їх попросив Кульчицький в якості оплати за героїзм. Це була високоякісна кава. Як її споживати Кульчицький дізнався в турецькому полоні і під час спілкування з вельможами і купцями імперії. У нього з'явилася ідея, впровадити культуру споживання кави в побут городян Відня.
Юрій Кульчицький відкрив першу кав'ярню у Відні.
Подарований міською радою будинок виявився дуже до речі. У ньому Юрій обладнав першу кав'ярню, яка, втім, спочатку не мала комерційного успіху. Австрійці звикли до вина і пива, вони не оцінили гіркий напій з незрозумілим присмаком. Турецький спосіб приготування кави був досить примітивний, і не відповідав вишуканому смаку європейців.
Для просування кави Кульчицький використовував оригінальний маркетинговий хід - він особисто ходив по місту в турецькому одязі і пропонував каву по дуже низькій ціні. При цьому він постійно експериментував зі складом напою, постійно змінюючи його смак. Один з варіантів - з додаванням цукру і молока, нарешті, сподобався жителям Відня. Так народився знаменита «віденська кава», яку сам Кульчицький назвав «Віденський меланж».
Знаючи любов австрійців до солодкої випічки, разом з кавою Кульчицький у своїй кав'ярні, яка вже заслужила визнання городян і мала постійних клієнтів з числа заможних станів, почав пропонувати рогалики. На відміну від паризьких круасанів, вони випікаються зі здобного тіста і вважаються національним блюдом. Оригінальна назва рогаликів - кіпфель (Kipfel).
Популярність кави і, відповідно, кав'ярні Кульчицького стрімко росла. Його приклад наслідували інші підприємці, що призвело до появи нових кав'ярень, створених за прикладом Кульчицького. Через 25 років в місті налічувалося 150 кав'ярень, а до 1900 року їх кількість збільшилася до 600. Кава стала справжнім культовим напоєм не тільки віденців, але і всіх європейців. А все почалося з ідеї українця Юрія Кульчицького.
Пам'ять про Юрія Кульчицького
Віддаючи данину пам'яті Кульчицького, жителі Відня поховали видатного городянина біля собора Святого Стефана, на центральному кладовищі Відня. У 1662 році вулиця Лініенгассе в четвертому районі Відня були перейменована на Кульчіцкігассе (Kolschitzkygasse). 12 вересня 1683 року в річницю битви за Відень, на фасаді будинку, що знаходиться на перетині вулиць Favoritenstraße 64 і Kolschitzkygasse 2-4, був встановлений пам'ятник Юрію Кульчицькому, який зберігся до наших днів. Його автор - австрійський скульптор Емануель Пендль. Пам'ятник є однією з визначних пам'яток міста, до нього ведуть чимало туристичних маршрутів.
Пам'ятник Юрію Кульчицькому у Відні - людині, яка навчила Європу пити каву.
Всього в декількох хвилинах ходьби від пам'ятника знаходиться будинок 1911 року, двір якого названий на честь Кульчицького - Kolschitzkyhof (адреса: Graf Starhemberg-Gasse 39).
Крім того, в першому районі Відня на фасаді будинку за адресою Domgasse 6, в якому жив і помер Кульчицький, можна побачити пам'ятну дошку присвячену Юрію Кульчицькому. Ще одну пам'ятну дошку можна було раніше побачити на будинку, в якому розташовувалася кав'ярня Кульчицького (за адресою Singerstrasse 11). Зображення Юрія Кульчицького в турецькому національному костюмі можна побачити в формі сграффіто на будинку за адресою Fleischmanngasse 9 (або Rienößlgasse 11) в четвертому районі Відня, а також на мозаїці, яку можна побачити на вулиці Лаксенбург 1-5 в десятому районі Відня.
Пам'ятники українським козакам у Відні
Не залишилися без пам'ятників і інші українці, які приймали активну участь у визволенні Відня. Українські козаки були одним з головних ударних загонів війська Яна Собеського. Більше 5000 козаків представляли грізну силу - це були професійні воїни, здатні переломити результат будь-якої битви.
Заслуги українців у визволенні Відня відзначені наступними пам'ятками:
Два останніх пам'ятника створені українськими скульпторами В. і А. Чепеликами, архітектором В.П. Скульським при особистій підтримці міра Відня Міхаеля Хойпля. Пам'ятник в Тюркеншанцпарк виготовлений київськими майстрами і доставлений до Відня в готовому вигляді.
Пам'ятник українським козакам на горі Леопольдсберг, Відень.
В історію Юрій Кульчицький увійшов, насамперед, як талановитий комерсант і один з перших європейських пропагандистів кави. Але його життя настільки складне і дивовижне, що по ньому можна написати цілу серію гостросюжетних романів. Він, разом із запорізькими козаками, довів, що українці здавна є невід'ємною частиною історії Європи.